За синім морем, де сонце сідає,
Є дивний острів, де літа немає,
Весни нема там і зим не буває,
Лиш вічна осінь злото́листом сяє.
Приспів:
Золота, вічна осінь,
Чом ти мовчиш, чом ти мовчиш,
У чарах суму спиш?
Чом ти мовчиш, чом ти мовчиш?
Золота, вічна осінь,
Де та весна, де та весна,
Що зірве пути сна?
Де та весна, де та весна?
Варто ідучи в весняному гаї
Суму віддатись — і враз опиняюсь
У тому лісі, де вічно палає
Осінь багрянцем, де стежок не знаю.
Приспів
У ті хвилини, як сум серце крає,
На дивний острів щораз потрапляю,
Знову самотній у лісі блукаю,
Де вічна осінь злотолистом сяє.
|
| 1972 р., Забайкалля |
|
