плакат книга карикатура діафільм живопис музика

символіка письмо дизайн виставки публікації інтерв’ю біографія

 
Острів вічної осені
 
За синім морем, де сонце сідає,
Є дивний острів, де літа немає,
Весни нема там і зим не буває,
Лиш вічна осінь злото́листом сяє.

    Приспів:

    Золота, вічна осінь,
    Чом ти мовчиш, чом ти мовчиш,
    У чарах суму спиш?
    Чом ти мовчиш, чом ти мовчиш?

    Золота, вічна осінь,
    Де та весна, де та весна,
    Що зірве пути сна?
    Де та весна, де та весна?

Варто ідучи в весняному гаї
Суму віддатись — і враз опиняюсь
У тому лісі, де вічно палає
Осінь багрянцем, де стежок не знаю.

    Приспів

У ті хвилини, як сум серце крає,
На дивний острів щораз потрапляю,
Знову самотній у лісі блукаю,
Де вічна осінь злотолистом сяє.

1972 р., Забайкалля